Спаржу та трюфелі можна сміливо назвати символами Істрії. Їх можна зустріти в будь-якому путівнику Хорватії, в гастрономічних оглядачах регіону. У перший же день Едо запропонував нам вирушити з ним у ліс, подивитися, як відбувається в сезон збір спаржі. Дика спаржа — зеленого та фіолетового кольорів (що більше сонця, тим фіолетовій). Сезон збору — квітень та травень. Пагони дикої спаржі мають гіркуватий смак, солодкістю насичуються лише від дощу. Вживають в Істрії дику спаржу трьома способами: додаючи в салат з яйцем, запікаючи або жарячи у вигляді начинки для фрітати й готуючи ризотто зі спаржею.

Росте спаржа в лісах та на гірських схилах. Довгі тонкі пагони витягуються над землею до 1,5 метра. Якщо не зібрати молоді пагони, через 7-10 днів вони починають розгалужуватися, дерев'яніти, а потім перетворюються на колючки. Материнська дика спаржа — великий колючий кущ, біля якого найчастіше і варто шукати дику спаржу, придатну для їжі.

Коли ми їхали, чекали що зараз у лісі на нас чекають спаржеві галявини. Як у казці: зайшов, зібрав у козуб молодих пагонів і поїхав готувати. Але ми бродили лісами близько 4 годин. Едо каже, що торік у цей час урожай був удесятеро більший. Високосний рік та сухий квітень зробили свою справу.

У лісах багато диких тварин, кабани та козулі (прим'ята трава — місця для відпочинку та лежання, сліди копит, все це постійно зустрічається), качки, перепілки. Дійшли до кінських загонів і полян дикого чебрецю, який якраз цвів (аромат!).

“Це не ви погано збираєте. Якщо я бачу у вас в руках мало спаржі, то я погано пояснив як її збирати” — коментує Едо. І ми змогли:) зібрали понад 2 кг дикої спаржі. Водночас у лісі можна зібрати й два різновиди їстівних трав, які готують так само як і спаржу. Англійською вони називаються Butcher's Broom і Black Bryony, тут ці звучать як ruzka (рушка) і bluzz (блущ). У нас це томус і голка, дві рослини, які використовують тільки в народній медицині, висушуючи коріння та плоди. Тут їдять молоді пагони.

Щоб визначити придатні для приготування частини стебел потрібно легко зігнути стебло. Частина від головки до місця розлому (з характерним соковитим хрускотом) — їстівна, решта — жорстка і гірчить. Із зібраної спаржі ми заготовляємо для салату та фриттати, відкладаємо для ризотто. Всі рецепти можна готувати зі спаржею звичайною.