Я довго недооцінювала бобові. І мова виключно про смак. Зазвичай було “ніяк” або “важкувато-сирувато”. Але за роки знайшла пару поєднань, котрі стали улюбленими. По-перше, хумус з нуту може бути смачний, особливо якщо його робиш самостійно і тхіни там втричі більше, ніж належить 🙂 по-друге, фалафель, за ним – сочевиця. У неї закохує Індія. Так як вони поводяться з усіма (десятками!) сортів сочевиці, не вміє ніхто. Маш, мунг, дал – підійде будь-який сорт. Я люблю всі види зеленої сочевиці, особливо ті, що не розварюються. Але готувати можна із будь-яким сортом.
Рецепт не індійський, але 1) просто; 2) натхненний саме нею. А точніше Кералою, аюрведичною столицею світу.
Зелена сочевиця з куркумою, куміном та часником у томатному соусі
- 1,5 склянки зеленої сочевиці
- 1/2 ч. л. куркуми (я додаю цілу)
- 1/2 ч. л. куміну (або зіри)
- щіпка сухого чилі (гострота на вашій совісті)
- 1/2 ч. л. насіння чорної гірчиці
- оливкова олія
- 1 ч. л. вершкового масла (опціонально, веган варіант – тільки оливкова або кокосова)
- 150 мл томатного соусу (можна 2 середні помідори, можна пасату, можна пелати або у власному соку, головне, щоб крім томатів і солі не було у складі більше нічого зайвого)
- сіль
- 3-4 зубчики часнику
- біла солодка цибулина (опціонально)
Сочевицю замочити заздалегідь (з вечора, готувати наступного дня). У каструлі з товстим дном розтопити вершкове масло в оливковій олії. Кинути кумин, гірчицю, перемішати 15 секунд до тріску, додати куркуму, дрібно порубані цибулю та часник і готувати 1-2 хвилини до появи аромату. Додати сочевицю, попередньо зливши воду, що залишилася. Швидко перемішати, влити томатну пасату, посолити та готувати від 20 до 45 хвилин, залежно від сорту сочевиці. На другий день вона ще більше просочується прянощами.
