Малайзія класна. Безвізова для українців, смачна та дуже різна. Пенанг – експатський центр із колоніальним минулим та різноманітною вуличною їжею. Пам’яток, здавалося б, крім історичного Джорджтауна – столиці острова, який завдяки своїй архітектурі, що добре збереглася, входить до списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та китайського особняка, де знімали “Індокитай” особливо немає. Але островом водять кулінарні екскурсії, ніби це приблизно між Бангкоком і Сінгапуром. Спочатку тут оселилися китайці, а пізніше – індійці, тайці, індонезійці. І кожен залишив свій слід у гастрономії регіону. Омлет з устрицями – з Сінгапуру, кантонські дим-сами, лаксу (проходить і по індонезійському відомству), південнокитайська смажена локшина (char kway teow з креветками, яйцем і соєвими паростками – найправильніший вибір) та тайський том-ям. А між ними – довгі черги до воків з овочами та свіжих соків з личі, ананаса, драгон фрута та кавуна.

Приблизно така ж ситуація спостерігається у Куала-Лумпурі – столиці країни. Крім обов’язкового для всіх туристів відвідування веж-близнюків Петронас і Центрального озерного парку, можна прогулятися і розглянути місто, що розвивається, першу візитну картку країни. Малайзія успішно взяла курс на успіх, надихнувшись сусіднім Сінгапуром. Як і в ідейного натхненника, виходить чудово.

Додому із спогадами привозимо рецепти. Звідси найпростіше (і цінніше для холодних зимових вечорів) – ароматний чатні. Декілька стиглих манго, мікс прянощів та у будь-якої вечері з вином та сирною тарілкою або легкого салату з’являється теплий настрій.

‍