Те, що кіноа – одна з найкорисніших зернових культур, сьогодні знають усі. Насправді псевдозернових. Бо кіноа – не зерно і не злак, а просто насіння рослини з сімейства амарантових. Батьківщина кіноа – американські Анди. У давнину місцеве населення – в основному інки – їли, любили і поважали кіноа не менше інших доступних продуктів: картоплі та кукурудзи. У мінливому кліматі на гірських схилах більше нічого не росло. Вже тоді кіноа цінували за її специфічні властивості – здатність швидко відновлювати сили та підтримувати тіло та здоров’я воїнів у бездоганному стані.

Сьогодні ми знаємо, що кіноа – найвищий показник рослинного білка серед інших рослин. У кіноа ж знаходяться і всі незамінні амінокислоти, чим не може похвалитися навіть м’ясо. Окрім унікального повного набору білків, кіноа цінують за високий вміст клітковини, відмінний набір мінералів і вітамінів групи В. Окремо варто відзначити патологічну відсутність глютену, клейкої речовини, головного сьогодні дієтичного ворога здорового травлення. Дієтологи особливо виділяють у складі кіноа цинк (популярна зброя і серед косметологів у боротьбі за бездоганний вид волосся та шкіри), залізо (впливає на якість крові), кальцій та фосфор (бонус для опорно-рухового апарату).

На зерна чи кашу кіноа схоже лише зовні, біологічно її можна віднести швидше до фруктів. Кіноа не розварюється, як злакові, швидше за текстурою нагадує мак. А значить “перетримати” чи приготувати її погано не вийде. Особливих кулінарних навичок не потрібно. Впоратися на кухні з кіноа зможе кожен. Тим більше від початку процесу до готовності пройде всього 15 хвилин. Сміливо змішуємо її з манго та м’ятою, горіхами та гранатом, сирами та кокосовим молоком, чилі та листовою зеленню. Додаємо кіноа в салати, гарнір або подаємо, як окрему страву.