"Відкрийте пляшку джину і вдихніть його аромат. Уявіть собі такий самий запах на сонячному морському узбережжі. Тепер намалюйте собі картину схилів, з яких спускаються каскади загостреного зеленого листя на викривлених стовбурах, серед яких розкидані сині ягоди. Нарешті, обгорніть усе це ароматом баранини, що повільно запікається у печі, і ви зрозумієте, що таке прекрасний ялівець," — написано про ягоди в одній із книг на моїй полиці.

Складно сказати, чому у сучасній гастрономії ці пилково-сині ягоди залишаються без уваги. Можливо, причина — у різкому смаку та високій токсичності деяких сортів. А, можливо, справа у часі: плоди достигають приблизно рік. Наші рідні, українські ялівці дарують ягоди теракотового кольору з легким, злегка трав’янистим і трохи гострим смаком, схожим на гвоздику, з ледь відчутною нотою лаврового листа.

Чим далі на захід Європи, тим темніші ягоди ялівцю. Сині, фіолетові — іноді вони мають занадто яскравий смак. Але й це можна перетворити на перевагу. Ялівець витримує сильний жар гриля і не гірчить, терпить довгу жарку і не губиться у стравах з ароматною дичиною. За інтенсивністю смаку його можна прирівняти до часнику та розмарину.

Ягоди додають у страви з пернатої та великої дичини, домашньої качки, паштети або товчуть кілька ягід для коктейлів на основі джину.