Червоним пиловим шляхом біжать четверо хлопчаків із м’ячем, їде дідусь на велосипеді, йде пара жінок із босими дітьми й бігають «кури вільного вигулу», як сказали б на Заході. Асфальт є лише на основних трасах, що ведуть від кордону до великих міст і в самих містах.
У Камбоджу приїжджають, щоб побачити гігантський індуїстський храмовий комплекс Ангкор Ват, заснований у XII столітті й який функціонував за призначенням (місто-храм із центром поселення кхмерських правителів) до XV століття. Розкопали його в джунглях у 1860 році, площа — неймовірні 200 га. Лише з 1992 року почалася його нова історія, коли він був узятий під опіку ЮНЕСКО. А Камбоджа отримала приріст туристів. Частину споруд буквально зібрали заново по камінчику й відновили. Значна частина непогано збереглася завдяки ровові, який був виритий навколо Ангкору й захистив його від поглинання джунглями.
Світанок в Ангкор-Ваті
Кхмерські храми не були місцем зібрання віруючих, а слугували оселями богів, і доступ до їхніх центральних споруд мали виключно представники релігійної та політичної еліти. Ангкор займає площу в 200 км²; нещодавні дослідження свідчать, що його площа могла становити близько 3000 км², а населення сягало пів мільйона мешканців, завдяки чому він був одним із найбільших людських поселень доіндустріальної епохи. Тепер це архітектурний парк, на території якого розташовані кілька давніх міст — власне Ангкор Ват, Ангкор Том, Та Пром (де знімали «Лару Крофт») та інші.
Камені, з яких складено споруди, надзвичайно гладкі, майже як полірований мармур. Кладка здійснювалася без розчину, при цьому камені настільки щільно підігнані один до одного, що шви між ними іноді неможливо відшукати. Чи їхати сюди? Однозначно так.
Світанок це єдиний час, коли можна побачити хоча б частину храмів без величезної кількості туристів. І без спеки. Заради цього доведеться вставати о 3:30–4:00, щоб доїхати із Сіем Ріпа.
Дослідити місто
Гуляти варто не тільки по Ангкору. У Камбоджі є кілька великих міст, острови й узбережжя для морських подорожей. До узбережжя ми ще обов’язково поїдемо. А в містах Камбоджі цікаво досліджувати вулицю за вулицею. Камбоджа була колонією Франції з 1863 до 1953 року, і Франція (як і у В’єтнамі) залишилася тут у деталях — окремих будівлях на вулицях, у нескінченних буланжері зі смачними круасанами й багетами, у поширенні велосипедів, у невеликій, але помітній кількості франкомовних експатів.
Вечірній Сіем Ріп — це величезна тусовка: ресторани (деякі з попереднім записом чи довгим очікуванням у черзі), бари, масажні салони, вулиці зі стрит-фудом і ринки.
Недорогі фрукти
Країна «за 1 долар». Свіжий кокос - $1. Манго, папая, драгонфрут - $1. Кавун -$1. Шейк з авокадо - вгадали, $1.
Хвилинка ЗОЖ: відпочинок для тіла закінчується там, де починається переїдання. Збільшувати кількість смачної їжі в подорожах це нормально. Якщо це свіжі фрукти й овочі, а не солодке й смажене - чудово. Замовляючи фруктовий шейк, головне не забути додати no sugar, no milk.
Місцева їжа
Вечеря - основний прийом їжі у камбоджійців. Популярний серед туристів і час від часу у місцевих варіант вечері — вуличні барбекю. Це прості придорожні кафе з численними грилями на вході. На відміну від сусідів, у Камбоджі дуже популярна яловичина, і готують її неймовірно смачно. Бонусом до будь-якого м’яса на грилі подають велику корзину овочів і зелені.
Головний соус - суміш соку лайма з сіллю, цукром і чорним перцем. Перцем (зеленим, білим теж) тут дуже пишаються, є окремі крамниці з перцем із провінції Кампот — найкращої в цій справі.
Я завжди обираю страви з овочів, фруктів, м’яса, риби або горіхів. Тобто без локшини й рису, хоча вони основа раціону цілого регіону. Поєднання смаків у їжі чудово відображає країну. У Камбоджі НЕЙМОВІРНО смачно. Салат із зеленої папаї чи манго, просто з листя з арахісом. Варто спробувати amok — мус із кокосового молока з кхмерською пастою спецій на кшталт карі та місцевою гіркуватою травою. У ньому готують птицю, яловичину чи рибу. Lok lak — маринована яловичина, швидко припущена у вокові, яку подають зі свіжими овочами, салатним листям, чилі, перцем Кампота й соком лайма. Взагалі, перець тут усюди — перечна курка, горщики зі свинячих носів, тушкованих у чорному перці, тощо.
За містом — Тонлесап
Не тільки довкола готелю, а й у 20-кілометровому радіусі завжди знайдеться щось цікаве. У Сіем Ріпі це озеро Тонлесап і його плавучі села. Його ще називають внутрішнім морем Камбоджі. Плавучих сіл там багато. Це не просто понтонні будинки, а цілі громади на воді зі школами, поліцейськими дільницями й навіть храмами.
На під’їзді — лотосові поля. Можна зупинитися, скуштувати плоди лотоса, подивитися, як їх вирощують, або перекусити в кафе з видом на затоплені гектари.
Сіл на озері кілька, хоча зазвичай говорять тільки про найбільшу. Люди тут справді живуть. Побут дуже бідний, але в багатьох будинках є телевізори від акумуляторів. Є кілька шкіл: для дітей, у яких є батьки, і прицерковна — для сиріт. Дітей дуже шкода, але ще більше — що їх використовують для залучення туристів. Є спеціальні магазини, де майже виманюють купити щось для сиріт — мішок рису ($60; у місті він же — $5), пачку локшини, зошити, ручки. З іншого боку, діти освічені й нагодовані. Кожні 3–5 хв до школи й магазинів причалює новий човен із туристами.
По-своєму
У подорожах багато хто чекає ідеальних умов на 100%. А коли виходить не так, дратуються. Затримали літак — відповідай на пошту або сходи на масаж, випий келих вина. Довго несуть замовлення в кафе — поспостерігай за міським життям, адже в тебе зараз вихідний. Не придумав, чим зайнятися, — піди на ринок, подивись, що купують місцеві, які продукти беруть, що п’ють. Роздратування не принесе користі. Створюйте свої ідеальні умови самі.
Читати
Не лінуйтесь прочитати хоча б кілька статей чи відгуків про місце, куди їдете вперше. Про те, що масаж — не сильна сторона Камбоджі (на відміну від Таїланду чи Філіппін), ми дізналися вже на місці. А от бігові маршрути я вивчила заздалегідь: міський трафік і пил роблять пробіжки неможливими, але за відгуками бігунів знайшла, що за 300–500 м від центру можна вийти до річки з 4-кілометровим колом без перетину з трафіком. І нехай дорога ґрунтова, а річка в сезон пересохла — побігати вдавалося.
