Хінкалі - це зовсім не великий пельмень родом із Грузії. Це просте сільське, але надзвичайно смачне явство, яке варто знати й поважати. Достатньо один раз побачити, з якою трепетністю грузини ставляться до приготування хінкалі, - і все стане зрозуміло. Еластичне тісто, ідеальний фарш і гарячий ароматний бульйон усередині. У поїздці ми пробували їх готувати, правильно їсти, рахували хвостики й навіть сперечалися, хто з’їв найбільше.

Історія

‍Існує кілька легенд та варіацій походження. Найпоширеніша - про війну в горах із персами. Пораненим воїнам було складно їсти, і господині вигадали хінкалі з муки, цибулі, часнику та баранини. М’ясо гірських баранів дрібно сікли ножем, додавали цибулю й часник, відварювали у каструлі. Це було поживно та зігрівало бульйоном. Зелень у рецепті з’явилася пізніше, коли страва спустилася з гір у міста.

Схема:
1 – Хвостик
2 – Чорний перець
3 – Фарш із цибулею (зелень — опціонально)
4 – Бульйон
5 – Тісто

Досвідчені кухарі й господині досі ігнорують м’ясорубку, адже фарш тут - головне. М’ясо має бути свіжим і нарубаним ножем. Тісто у хороших хінкалі гладке, еластичне, світле. Після варіння - також світле. При загортанні ми рахували 22 складки, хоча нормою вважається будь-що понад 15.

Правила

• Їсти хінкалі треба одразу після приготування, гарячими, щедро посипавши чорним перцем.
• Традиційно їх їдять руками: перевернути, відкусити шматочок і сьорбнути бульйон. Майстри можуть їсти хінкалі цілком, залишаючи лише хвостики.
• Міський варіант передбачає використання виделки: нею можна підчепити за хвостик, перевернути й далі їсти за тією ж інструкцією. У такому разі варто почекати хвилину-дві, бо гаряче тісто може одразу порватися й бульйон виллється в тарілку.
• У холодних хінкалі є друге життя — їх можна обсмажити.

Категорично відмовити:

• виделці з ножем
• соусам, хлібу та будь-яким акомпанементам — це самостійна страва
• поїданню хвостиків
• холодним хінкалі