Локальніше і сезонне – це не про патріотизм чи «генетичний код» продукту, не тренд. Це максимальна зрілість, стиглість продуктів, а значить найвища концентрація мікроелементів та антиоксидантів. Це природні ритми – сезон нересту навесні (риба), полювання (дичина, поле, гриби, будь-яке інше) восени. Місцева сезонна їжа відображає де і коли ви знаходитесь. Безглуздо говорити про їжу в упаковках зі мною або гомогенні маси сиру Філадельфія, вибачте.
Локальне та сезонне – це як у медитації, here and now. Тут і зараз. Де ви, у який сезон. На 80% будувати їжу ось так, із цілісних продуктів уже достатньо, щоби раціон був клас. А якщо додасте почуття прекрасного та різноманітності, то це деколи буде приправлено ноткою дуже ліберального гедонізму.
Приїхали до Карпат зі своєю рибою (на верхівці ніде добути свіже), але все інше – з ось цих трав під ногами, грибів та ягід з лісу, зелені та помідорів зі своєї теплиці 🙂 якщо вам здасться що трохи упороті по їжі – частка правди є. Але я так проживаю кожен інгредієнт та його текстуру, аромат та склад, та смак. Що трохи заздрю сама собі. Where and when food situation.
Омлет із лісовими грибами
- 3-4 великі гриби (білі, сухі білі, будь-які інші ароматні лісові, портобелло або шиїтаке з вирощуваних)
- 1 великий зубчик часнику
- Гілочка розмарину чи чебрецю
- Морська сіль
- 2 яйця
- Небагато сиру з овечого молока (опціонально)
- Вершкове масло
У сковороді розтопити вершкове масло. Додати листя чебрецю або розмарину. Гриби очистити від гілочок/бруду щіткою або ножем, натішитись. Додати до трав, готувати на сильному вогні до появи інтенсивного аромату. Додати тонко нарізаний часник. Яйця збити з сіллю, вилити на гриби і зменшити вогонь. Додати сир – натертий або шматочками. Якщо в якомусь місці яйця не почали застигати, акуратно проткнути та помішати лопаткою в цій частині омлету. Коли майже все застигло, за допомогою лопатки згорнути навпіл омлет, як книгу, вимкнути вогонь. Дати постояти 30 сік.
