Ми знову в Істрії і знову на два місяці (по тегу можна дізнатися багато чого цікавого, що ми дізналися минулого року). Минулого разу ми об’їздили острів на машині і подивилися майже всі основні визначні пам’ятки. Цього разу ми більше ходимо пішки та їздимо на велосипедах, додивлюємося обов’язкове та шукаємо нові тонкощі. З перших днів потрапили у досконалу кампанію. Сімейний будинок, де виріс Едо, де й досі живе його тато. Тут же зібралися найближчі родичі трьох поколінь та друзі. З особливого приводу така щорічна традиція.
Наш один день у селі цілком пояснює популярність у регіоні бобових. Горох і стручкова квасоля не потребують особливого догляду.
Їх садять у землю у лютому, весна в Істрії досить дощова, а наприкінці травня кожного року вже можна зібрати такий урожай (і звільнити землю для інших посадок). Один день на збирання гороху з полів, один день на його очищення: спочатку зняти з гілок, потім звільнити самі горошини, чим ми й займалися. Цікаво, що не в промислових масштабах горох тут більше не сушать – він чудово зберігається в морозильній камері і практично не втрачає своїх корисних властивостей. На фото всі нонно та нони сім’ї у зборі 🙂
Не дивно, але страви в цю пору року на домашніх столах складаються з гороху. Найпопулярніше – «ріжі-біжі», такий собі істрійський діалект італійської, дослівно – рис з горохом (від італійського riso та piselli).
Тушкований молодий горох з рисом
- 500 г свіжого зеленого гороху
- 3 зубчики часнику
- оливкова олія
- молода цибуля
- петрушка
- крохмалистий рис типу арборіо або карналорі (якщо ні – підійде будь-який)
На оливковій олії злегка обсмажити дрібно порубаний часник і зовсім небагато цибулі, додати горох і томити під кришкою на повільному вогні близько 20 хвилин, періодично помішуючи. Посолити та приправити рубаною петрушкою.
Ось так, без хитрощів і втричі простіше, ніж різотто. Не менш смачне. Таке горохове тушкування їдять як окрему страву, змішують з відвареним рисом (ось і рижі-біжі) і подають із томатним соусом із ковбасками сальчиче.
Так і минають дні у сусідніх селах на самому початку червня. Час гороху. З невеликими паузами на сімейний обід, каву з випічкою та келих холодної мальвазії. (Яку тато нашого Едо робить у цьому ж будинку, заглядаємо одним оком у льох). Далі буде.
